Розпочалась подача документів ще на кілька посад до рибоохоронного патруля Азовського басейнового управління | Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації оголошено конкурс | Ветерани АТО отримають ліки безкоштовно | Учасникам бойових дій держава гарантує право на безоплатне санаторно-курортне лікування | Служба за контрактом – шлях до розбудови боєздатної армії | МЗС рекомендує громадянам України утриматися від відвідання Російської Федерації | В Херсоне работает анонимная консультация для больных наркоманией |
     
Еще
 
Эксклюзивный комментарий

Блоги
Афиша

Дивись Українське


Дивись Українське
Щонеділі о 20:00














Google+



Хто ж вони, таємничі бойки?
Земля є книгою,
в якій історія людства записується
в географічній номенклатурі.
М. Надєждін

Ця стаття, є спробою за допомогою науки топонімії пролити світло на питання, які для багатьох є звичайними. Також вона є намаганням розповісти про тісний зв'язок власних назв з історією українського народу, про те, як назви географічних об'єктів допомагають прочитати невідомі або маловідомі сторінки української історії, розвитку його продуктивних сил, культури й побуту.

Інтеграційні процеси, що з розвитком суспільно-економічних стосунків охопили майже всю територію України, менш нівелююче діяли в гірських районах, де довгий час не тільки консервувалися старі, а часом формувались і нові етнографічні групи.

На Лівобережній Україні, приблизно в трикутнику Переяслав-Хмельницький-Білопілля-Полтава, помічено групу географічних назв, до складу яких входить компонент БОЙК-.

Це села Бойківка, або Бойківська Слобідка, і Бойківщина в колишньому Золотоніському повіті, х., Бойків (Іванів Бойків у 18 ст.) в районі Полтави і в колишньому Хорольському повіті, поселення Бойківка на Зіньківщині, Бойківський у Кременчуцькому повіті, Бойкове на р. Голтві та ін. Є тут і Бойкова могила (с. Бацмани), і Бойків став, і багато подібних.

Аналогічні назви зустрічаються і на Правобережжі; наприклад, х. Бойка, або Бойків, занотовано на Бердичівщині, села Бойки-в колишніх Вінницькому й Слонімському повітах Олександрійському (там же Стара Бойкова і Бойківка) та Лисаветградському, Бойків-на Херсонщині, присілок Бойківка-на Ольгопільщині та ін.
Є вони і на Нижньонаддніпрянському Лівобережжі (с. Бойківка у Таврії (х. Бойків на мелітопольщині) і навіть у Криму ( гора Бойка в районі Мангупа) та інші.

Про деякі з них, наприклад, про гору Бойка поблизу с. Соколиного (Крим) і х. Бойків (Іванів Бойків), точно відомо, що вони походять від прізвищ. Та й не тільки ці назви, але й ряд інших того ж походження. Прізвище Бойко в Україні належить до дуже поширених. Укажемо, що тільки на Полтавщині занотовано його в обласному центрі, в гадячі, Зінькові, у ряді сіл Гребінківського, Чорноуського, Пирятинського та інших районів.

У 18 ст., ці прізвища зустрічаються в описах Новгород-Сіверського намісництва, м. Воронькова, сіл Гуджулів, Рибців та ін. Багато таких прізвищ носять козаки армії Б. Хмельницького. Так Кирило Бойків1649 р., числився у Голтвянській сотні, 1660 р., Семен Бойко мешкав у Харкові, а у 1683 р., Федька Бойко проживав у Луцьку.

Це прізвище, очевидно давнє, бо ще у 1410 році якийсь Бойко жив у Києві. Є такі прізвища в Галичині (в с. Серафинцях колишнього Городенківського повіту, м. Самборі ті ін.), на Закарпатті. У 17 ст., воно відоме в Білорусі, а ще в 14 ст., навіть у Сербії!!!

Серед похідних від нього вкажемо на Бойченко (Наддніпрянщина), Бойчук (Поділля й Підкарпаття; опришок Іван Бойко був одним із послідовників Довбуша), Бойкало (Львів), Бойків, Бойкович, Бойкевич, Бойченюк, Бойчик, Бойцун та ін.

Шляхетський герб Бойча у Польщі відомий з 1390 року.

Поселення, назви яких до свого складу включають компонент БОЙК-, тягнуться від Чернігівщини, Слобожанщини, Степової України через Полтавщину, правобережжя і до крайнього заходу. Особливо багато їх на Лівобережній Україні.

І ось тут, майже в центрі згаданого нами лівобережного бойківського трикутника, знаходиться великий ареал назв, похідних від слова Грунь ( це річки Грунь-Черкес, Грунь-Московська, Грунь-Суха, Грунь-мала і ряд інших), переплетених топонімами, похідними від слів Коломия, Покуття та ін. Так с., Бойківщини, р., Коломійцева Долина на Зінківщині протікає неподалік від х., Бойкова, с., Коломийці на Решетилівщині розміщене за декілька кілометрів від іншого х., Бойкова, с., Коломиці на Драбівщині поблизу має с. Бойківку, а Коломийці і Бойки, що розмістилися на південний захід від м. Сум, мають у своєму районі ще й с. Покутні.

Якщо до цього додамо, що загальні слова типу “бескид”, “бескед”-крутизна, обрив, непрохідний яр, “бескеття”-обрив, обриви, яри відомий український словникар Б.Д. Грінченко нотує переважно на Полтавщині і... в Карпатах (Бескид, бескедина, Бескиди, бескидський, бескидувати тощо), то не можемо утриматися, щоб не сказати: “Але всі ці східнослов'янські назви нагадують карпатські!”.

Згадаймо лише: слово”грунь” відоме в Карпатах від краю й до краю (крім повсюдного поширення його. як невласної назви, тут є декілька поселень і р. Грунь-притока Збруча), а славна Коломия і Покуття?

Але найголовніше Бойківщина! Хто не знає на Вкраїні бойків, лемків, гуцулів-представників трьох гірських українських груп, талановитих й оригінальних у своїй творчості, самобутніх у пісні, неповторних у музиці? Геніальний бойко Іван Франко на весь світ прославив українське слово, думку й культуру.

Якщо походження слів “гуцули” (від румунського розбійник, що виникло, очевидно, у зв'язку з масовим повстанським рухом опришків та ін.) і “лемки” (від частки лем-лиш, вживаної у цих говорах) вже в основному ясне, то інакше стоїть справа з назвою бойків.

Вже говорилося, що прізвище Бойко в 14-15 ст., відоме на широкій території, що охоплює Балкани, Польщу, Прикарпаття і Наддніпрянщину, а коли ж воно виникло, якщо вже тоді поширилося на пів-Європи?
Грецький імператор Костянтин Багрянородний, який жив у 10 ст., писав. Що на кордоні Білої Хорватії, на яку нападають печеніги, з Білою Сербією, є місце, яке зветься Бойки. Якщо пригадати, що білі хорвати жили в Прикарпатті, то ясно, що вже тоді десь були тут і бойки.

Я. Головацький пише, що назва бойків згадується під час переселення сербів із Підкарпаття на Балкани, тобто біля 638 року.

А відтепер уже недалеко й до племені бойів, як називалися кельти, що жили протягом 3-1 ст., до нашої ери в межах сучасної Австрії, Південної Німеччини, Північно-Східної Італії, Чехії та Словаччини, Угорщини та ін. У 1 ст., до нашої ери згадується Бойська пустеля, що знаходилась у басейні Тиси. Якщо ж пригадати, що р. Тиса починається на Закарпатті, а бойки живуть не тільки на північних (між ріками Лімницею і Сяном), а й на південних схилах Карпат (дехто заперечує це твердження), то дуже природним для тодішніх бойів було, відступаючи перед ворожими і сильними гетами й даками, утікати не тільки у басейн Дунаю, але й у Карпати.

Адже в горах легше було сховатися, зберегтися. Прийшли слов'яни, як і романці, звичайно, асимілювали місцеве населення, але при цьому, можливо. Прийняли назву бойів, трохи її видозмінивши (наближення до слова “бойкий” -бойовий).

Однак цій теорії суперечить інша, за якою бойки так прозиваються тому, що в їхнім діалекті дуже поширеною є частка боє, яка означає так. Тобто бойки називаються від слова “бойє”, як лемки-від слова “лем”, лишаки-від “лиш” і т.д.

Що ж лягло в основу цієї племінної назви: частка боє чи назва кельтів-бойів? І те, і інше-дуже ймовірне. А де ж істина?

До цього додамо, що на Лівобережну Україну бойки зайшли, мабуть, ще в 14 столітті, коли князь Вітовт, готуючись до битви з ордою хана Едигея, яка відбулася 1399 році на річці Ворсклі, набирав мешканців Підкарпаття для зміцнення східних рубежів своєї держави. Це, мабуть, тоді були перенесені із Карпат на крайній схід української землі назви
типу Самбір, Вислока, Новосанківка, Чечва, Зіньків, Реут і т.д. Чи не відтоді поширилися і на Лівобережній Україні слова “бескет”, “бескеття”, які перекликаються з таємничими карпатськими Бескидами? І чи не є ці вперті факти цементним доказом існування української нації, хай трохи різної, але великої, сильної та єдиної!

P.S. При написанні цієї статті були використані власні архівні матеріали, архівні джерела Полтавського та Тернопільського обласних архівів. Також матеріали з книг О.С. Стрижака “Про що розповідають географічні назви ” , Київ, “Наукова думка ”, 1967р, Л. Залізняка “Від склавинів до української нації ” Київ “Бібліотека українця ” 1997 р.





 Комментариев: 0  ::  Дата: 20 марта 2010   ::  Посмотрели: 1354  






Добавить комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: (необязательно)

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить если не виден код
Введите код:


 (Ctrl + Enter)
Интервью

Група Світового Банку сприяє впровадженню індексного страхування в Україні


На цих та інших моментах під час семінару докладно зупинявся старший спеціаліст із фінансів, провідний експерт з індексного страхування Групи Світового Банку Шадрек Мапфумо.

Подробнее



Катерина ЛЕВЧЕНКО: «Міжнародне право розглядає сексуальне насильство під час війни як військовий злочин»


Торік на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, що діє при ГО «Ла Страда-Україна», надійшло 38 292 дзвінка.

Подробнее



Олександр Слобожан: «Спроможні громади – сильна держава»


Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан прокоментував результати виборів та дав оцінку перспективам формування об’єднаних територіальних громад.

Подробнее




Опрос
За какую партию вы проголосуете на местных выборах осенью 2015 года?

ПР
Оппозиционный блок
КПУ
НФ
Самопоміч
БПП-Солидарность
Радикальная партия Олега Ляшко
ВО Свобода
ВО Батькивщина
Правый сектор
УКРОП





Информер

Погода



Курс валют




PressUA.com - свіжа преса он-лайн


Реклама




Херсонский ТОП Украина онлайн
Copyright © 2009-2017 pravda.ks.ua; pravda.kherson.ua
Перша безкоштовна інтернет-газета Херсона
Всі права застережено. Матеріали видання захищено авторським правом.
Електронна адреса видання: taras@pravda.ks.ua
Дизайн: ихайлов Микита.
Редакція інтернет видання "Херсонська правда" ГО "Асоціація блоггерів "Новамедіа"