Розпочалась подача документів ще на кілька посад до рибоохоронного патруля Азовського басейнового управління | Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації оголошено конкурс | Ветерани АТО отримають ліки безкоштовно | Учасникам бойових дій держава гарантує право на безоплатне санаторно-курортне лікування | Служба за контрактом – шлях до розбудови боєздатної армії | МЗС рекомендує громадянам України утриматися від відвідання Російської Федерації | В Херсоне работает анонимная консультация для больных наркоманией |
     
Еще
 
Эксклюзивный комментарий

Блоги
Афиша

Дивись Українське


Дивись Українське
Щонеділі о 20:00














Google+



«РОЗВІНЧУЄМО МІФИ: ГЕОСТРАТЕГІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ В СУЧАСНОМУ СВІТІ»
Фрагменти лекції кандидата на пост Президента України Арсенія Яценюка для студентів Національного університету «Києво-Могилянська академія» (9 грудня 2009 року)

Протягом досить тривалого часу Україна перебуває в абсолютно невизначеній зовнішньополітичній ситуації. Формула роботи на зовнішньополітичному ринку була такою: або продатися Заходу, або об'єднатися з Росією. Інших моделей ніколи не було. Щоразу, коли Україна отримувала шанс на якесь самовизначення, її керівники намагалися зробити те саме: або йти на союз із Росією, або до Варшави, або до Австро-Угорщини, або в будь-які інші військові чи військово-політичні союзи, що, як правило, завжди завершувалися однаково – крахом.

За декілька століть можна було зробити висновок про те, що орієнтація України на модель «або продаємося Заходу, або йдемо до Росії» є завідомо програшною. Але не так сталося як гадалося. І ми знову пішли тим самим шляхом. 1991 рік: Україна отримує шанс незалежності. Є суттєва різниця між незалежною державою і суверенною державою. Суверенітет – це поняття на кілька порядків вище, ніж просто незалежність. Суверенітет – це ще й право повноцінно приймати рішення в своїй країні – право без вказівок із Москви, Вашингтона чи Брюсселя вирішувати, куди Україні рухатися.

Перше, що вдарило по незалежності, – це так зване ядерне роззброєння. Я про нього згадую саме тому, що 5 грудня, буквально кілька днів тому, минуло 15 років з часу підписання Будапештського меморандуму. Його наслідком стало те, що Україна під тиском двох країн – Росії і Сполучених Штатів, — маючи третій ядерний потенціал у світі, здала ядерну зброю.

Україна вперше дала привід іншим вважати, що під тиском може здавати свої позиції. Йдеться не про роззброєння. Йдеться про те, що Україна втратила право сильного. Можливо, у світі існувала б сьогодні не G8, а G9, якби 1991 року в Україні було прийнято інше рішення. Але цього не сталося. Сталося те, що Україна отримала так званий Будапештський меморандум. Цікавий документ: там немає слова «гарантії». У жодному з варіантів цього меморандуму, окрім українського, немає слова гарантії. Англійською там є слово «assurance». Проте запевнення і гарантії, як кажуть в Одесі, – це дві великі різниці. Запевняйте нас, а ми вас. Тільки хто гарантуватиме безпеку?

Далі більше. 1991 року Росія розпочинає так званий процес інтеграції. Замість Радянського Союзу пропонується СНД, ЄврАзЕС або ЄЕП. Співдружність Незалежних Держав завершила розпад Радянського Союзу. Це останній механізм добровільного і публічного розпаду СРСР. Одначе Москва вважає, що такий процес інтеграції може відновитися. І на СНД починають навішувати різноманітні невластиві йому функції. Але СНД став саме таким, яким всі ми передбачали: перетворився на «чайний клуб» президентів.

Другою спробою Москви повернути Радянський Союз було Євразійське економічне співтовариство. Україну також туди запрошували. Втім, наша країна відмовляється від членства в ЄврАзЕС. Ця організація так само не дала жодного прориву в розвитку її членів.

Так само «завалився» і проект Єдиного економічного простору – через неоімперські амбіції Москви.

Таким чином, Київ у східноєвропейському просторі або в так званому пострадянському просторі не досяг інтеграції.

Наприкінці 1990-х років Київ розпочинає нову зовнішньополітичну гру. Якщо ми не домовляємося з Москвою – ми йдемо в Європу. Оголошено так званий курс на європейську інтеграцію. Хотів би вам нагадати, що європейська інтеграція почалася не 2004 року, не з «помаранчевої» революції. Законодавство було прийняте ще на початку 2000-х, за попереднього президента Леоніда Кучми. Власне кажучи, тоді Україна оголошує про те, що вона рухатиметься в напрямку європейських реформ.

Але очікування не справдилися. Це сталося саме 2004 року, коли вся країна дізналася про те, що Україна вступає до Європейського Союзу. Тільки про це нічого не знав Європейський Союз. А коли дізнався, то устами Хав'єра Солани буквально два місяці тому нам дуже чітко сказав: «Ми не бачимо Україну в передбачуваному майбутньому членом Європейського Союзу».

Унаслідок цього ми залишилися самі. При цьому в післякризовому світі почали інтенсивно формуватися так звані сфери впливу. Сполучені Штати Америки втратили право гегемона у світі. Усе. Країни, яка розказує, що таке демократія, немає. З іншого боку, Росія завдяки високим цінам на газ і нафту дуже швидко накопичила резерви. Вона відновила зовнішньополітичний вплив. І два роки тому Росія робить заяву про відновлення сфер впливу. Російський президент Дмитро Медвєдєв каже, що «Украина находится в сфере интересов России». Внаслідок світової кризи і внаслідок формування саме цих сфер впливу Вашингтон почав розмовляти про Київ із Москвою, Брюссель почав розмовляти про Київ із Москвою, Москва почала розмовляти про Україну з Вашингтоном і Брюсселем. Це – коротко про стан, в якому ми зараз опинилися.

Сьогодні відбувається розподіл сфер впливу, а фактично – економічне, фінансове і політичне захоплення територій. Колись для цього створювалися імперії, відбувалися війни. Нині всі йдуть іншим шляхом: підписують газові контракти, угоди про «Північний» і «Південний» потоки, скуповують банки, землю, депутатів українського парламенту. Сьогодні скуповують сфери впливу – ніхто вже танками не їздить. Зрідка буває, як в часи російсько-грузинського конфлікту. Втім, це – виняток. Правило у світі зовсім інше – захоплення країн є латентним, іде не мілітарним шляхом, а через гроші, підкуп і найважливіше – політичну змову. Політична змова існує між всіма великими країнами. До цього треба ставитися як до факту. Будь-яка велика країна намагається з’їсти меншого сусіда.

Україна має знайти своє місце в цьому новому світі, зберігши незалежність і здобувши суверенітет. У мене як майбутнього Президента України є кілька важливих цілей. Що стосується Європейського Союзу: я чітко заявляю: якщо Європейський Союз готовий до перемовин про членство України в ЄС – цього ж дня я відправлю делегацію. Тільки підкреслюю: перемовини, а не просто балачки.

Сьогодні Європейський континент досі поділений на Східну і Західну Європу. Берлінський мур нікуди не зник, він просто «переїхав» на кордон України і Європейського Союзу, тому що жоден із вас не може зі своїм закордонним паспортом вільно поїхати до Європейського Союзу. У відносинах з ЄС Україні потрібне вільне переміщення громадян, робіт, товарів та послуг; спільні економічні проекти, політичний діалог.

Тепер переходимо до Східноєвропейського проекту. Необхідно усвідомити, що країна без ресурсів, без ринків самостійно не виживе. Сьогодні ми повинні зрозуміти, що робити з так званою Східною Європою, — я туди зараховую і Росію, і Білорусь, і Молдову, і Казахстан, і Грузію, і Туркменістан та Азербайджан. Зараз на цьому просторі домінує Росія. Чому? Тому що Україна самоусунулась, показала, що вона не здатна навести лад всередині країни. А в такому разі вона не може нічого зробити й на зовнішньому ринку. Найважливіше завдання саме для України – перехопити ініціативу в наших російських партнерів.

Україна може розвивати партнерство в рамках Східноєвропейського проекту. Ця політика має чотири напрямки. Перший – це спільна енергетична політика, другий – це спільна транспортна політика, третій – це спільна продовольча політика, четвертий – це спільна промислова політика і політика у сфері модернізації озброєння. Я для себе ставлю саме такі цілі. Україні потрібні ці ринки, нам потрібні ресурси [пострадянських країн], вони мають такі самі проблеми, як і ми. Більш того, вони мають більше проблем, ніж ми. Проте саме на цьому ми можемо створити не тільки нову політику, а й новий шлях розвитку, який не передбачає нового Радянського Союзу, бо його вже не буде. Цей шлях не передбачає можливості створення надімперії, він передбачає тільки одне – спільний інтерес для всіх цих країн.

Що має стати результатом? Колись, 1815 року в Європі було засновано так званий Європейський концерт. Усі країни – починаючи з Росії і закінчуючи сьогоднішньою Західною Європою – створили Віденську систему безпеки, завдяки якій протягом 100 років не було жодної війни. Сто років – це, в принципі, немало. Це досить тривалий період часу для того, щоб континент розвивався. Саме тоді було вільне переміщення всіх людей, вільне переміщення товарів, не було війни.

Колись відбудеться проект Великої Європи, про який я кажу. Не знаю, коли це станеться – за нашого часу чи ні, – але Європа повинна усвідомити, що вона – це не Європейський Союз. Європейський Союз – це 27 країн, а Європа географічно вдвічі більша і в кілька разів потужніша, ніж просто ЄС. Європейський Союз разом із нами, разом із Росією та іншими країнами має усвідомити: світ став неймовірно конкурентним, глобальна криза призвела до появи нових центрів впливу, й ці нові центри розвиваються більш динамічно, ніж Сполучені Штати. Я кажу насамперед про Китай. Світ розвивається так швидко, що я не знаю, які будуть роль і місце цієї країни в майбутньому. Згадайте Китай 20 років тому. А нині зростання валового внутрішнього продукту Китаю – 8%. А що буде ще через 20 років? Якщо Європа не стане таким центром впливу, я підкреслюю – об’єднана Велика Європа, – через 20 років ця територія стане сферою впливу Китаю.




Не нравится: 0, нравится: 0.


 Комментариев: 2  ::  Дата: 11 декабря 2009   ::  Посмотрели: 5810  





Комментарий написал(a) admin. Опубликованно: 11 декабря 2009 22:55 в новости


Группа: Администраторы
Новостей: 32038
Комментариев: 299
ICQ: 6399177
Прочитал, что могу сказать + 5 баллов Арсешка. Действительно, если ничего не делать через 20 лет мы станем провинцией Китая!

Комментарий написал(a) folker. Опубликованно: 11 декабря 2009 23:20 в новости


Группа: Журналисты
Новостей: 1
Комментариев: 296
ICQ: --
Интересный подход! Выглядит правдиво.



Добавить комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: (необязательно)

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить если не виден код
Введите код:


 (Ctrl + Enter)
Интервью

Група Світового Банку сприяє впровадженню індексного страхування в Україні


На цих та інших моментах під час семінару докладно зупинявся старший спеціаліст із фінансів, провідний експерт з індексного страхування Групи Світового Банку Шадрек Мапфумо.

Подробнее



Катерина ЛЕВЧЕНКО: «Міжнародне право розглядає сексуальне насильство під час війни як військовий злочин»


Торік на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, що діє при ГО «Ла Страда-Україна», надійшло 38 292 дзвінка.

Подробнее



Олександр Слобожан: «Спроможні громади – сильна держава»


Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан прокоментував результати виборів та дав оцінку перспективам формування об’єднаних територіальних громад.

Подробнее




Опрос
За какую партию вы проголосуете на местных выборах осенью 2015 года?

ПР
Оппозиционный блок
КПУ
НФ
Самопоміч
БПП-Солидарность
Радикальная партия Олега Ляшко
ВО Свобода
ВО Батькивщина
Правый сектор
УКРОП





Информер

Погода



Курс валют




PressUA.com - свіжа преса он-лайн


Реклама




Херсонский ТОП Украина онлайн
Copyright © 2009-2017 pravda.ks.ua; pravda.kherson.ua
Перша безкоштовна інтернет-газета Херсона
Всі права застережено. Матеріали видання захищено авторським правом.
Електронна адреса видання: taras@pravda.ks.ua
Дизайн: ихайлов Микита.
Редакція інтернет видання "Херсонська правда" ГО "Асоціація блоггерів "Новамедіа"