Розпочалась подача документів ще на кілька посад до рибоохоронного патруля Азовського басейнового управління | Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації оголошено конкурс | Ветерани АТО отримають ліки безкоштовно | Учасникам бойових дій держава гарантує право на безоплатне санаторно-курортне лікування | Служба за контрактом – шлях до розбудови боєздатної армії | МЗС рекомендує громадянам України утриматися від відвідання Російської Федерації | В Херсоне работает анонимная консультация для больных наркоманией |
     
Еще
 
Эксклюзивный комментарий

Блоги
Афиша

Дивись Українське


Дивись Українське
Щонеділі о 20:00














Google+



Діти Дністра
На прохання нашої соратниці Юлії Тернової-Гонтаренко (керівник ГО "Дельта Дністра"), розміщую її статтю про проблеми порушення екологічного балансу в дельті Дністра.


Житття села Маяки Біляївського району Одеської області завжди було тісно зв’язане з прекрасною рікою Дністер. Маяки – село багате природніми ресурсами та людьми хорошими, але має ряд проблем, які має і вся Україна.

Розташоване воно в дуже зручному місці, тому за багатовікову історію різні народи захоплювали його, забудовували, руйнували. Сама назва села говорить про себе. Споруджені на його території маяки вказували шлях по Дністру грецьким та турецьким кораблям. Від тих споруд не лишилося й сліду, а назва живе.

Перші письмові згадки про наше село датовані 1421 роком, часом, коли литовський князь Вітовт побудував замок Маяк. В цій місцевості сотні років діяла річкова пристань. З розвитком Одеси на початку 19-го століття село стає торгівельно-перевалочним пунктом. В 1862-му році Маяки місто з населенням 1190 чоловік, а в 1897-му – вже 4575 чоловік. Але лихоліття громадянської війни обезкровило село, воно втратило статус міста.

З тих пір наш населений пункт став селом, але це ніяк не зменшило його природних переваг. Місцеві жителі завжди були спокійні, гордовиті і самодостатні. А що було базою впевненості в майбутньому? Та звичайно ж Дністер – невичерпне, як раніше здавалось, джерело ресурсів. Маячани – діти Дністра – завжди користувались його дарами.

Ріка Дністер, яка бере свій початок на північних схилах Карпат біля гори Розлуч несе свої води впродовж 1360 км через Україну, Молдову перед впаданням в Чорне море утворює мальовничу дельту з широким розливом води – Дністровським лиманом. Водно – болотні угіддя, або плавні дельти, покриті заростями очерету,озерами, єриками та заплавними луками, за останні десятиліття втратили значну частину своєї площі. Протягом століть люди намагались перетворити водно-болотні угіддя, вичерпували ресурси ріки, часто діючи за логікою „Після мене – хоч потоп”. Дністер дарував, віддавав, а його рили, обезводнювали, сковували греблями. І, як результат, природний механізм почав деградувати.

В 50-х роках плавні хотіли перетворити на рисові чеки. Затія не вдалась. Провели одамбовку, прорили канали для спорудження рибних ставків. До речі, про збитковість риборозводного господарства вже сказано багато. Але тільки спеціалісти можуть оцінити пагубні наслідки для природного балансу екосистеми ріки. Для чого треба було руйнувати природні нерестовища, аби спорудити штучні малоефективні ставки, які приносять прибуток вузькому колу осіб? Якби вчені і громадськість не втручались в хід подій, то мабуть всі луки вже були б розорані і перериті.

На початку 80-х років „перетворювачі” природи намагались втілити в життя план будівництва каналу Дунай – Дністер – Дніпро. За їх задумом дністровські плавні повинні були бути затопленими дунайською водою. Одним з перших вдарив на сполох завідувач гідрометлабораторії Гонтаренко В. М.- мій батько. У мене зберігається його переписка з автором цього „грандіозного” пректу, де чітко і аргументовано розвінчується ця ідея, приводяться докази і розрахунки її небезпеки як для екосистеми Дністра, так і для людей, які п’ють дністровську воду. Тоді плавні захищали також вчені Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова, члени екологічного клубу.

Однією з самих серйозних проблем низов’я Дністра являється побудована в 80-х роках Дністровська ГЕС, яка забирає з річки величезну масу води. Ситуація стала катастрофічною в 1986-му році, коли стали висихати плавні, природні нерестовища, а вода в річці „зацвіла” синьо-зеленими водорослями. І тільки наполеглива боротьба учених: гідробіологів Бефані і Гонтаренко, біологів Русєва і Щоголєва при активній підтримці тодішнього головного редактора „Вечірньої Одеси” Б. Ф. Дерев’янка врятувала річку. Керівництво Дністровської ГЕС змушене було проводити екологічні попуски води в таких об’ємах і в такі терміни, як це вимагалось для нормальної життєдіяльності низов’я Дністра.

А в 2001-му році небайдужим місцевим жителям і декільком екологічним організаціям довелось пікетувати 51-ий км автотраси Одеса – Рені, щоб захистити один з останніх луків дністровської дельти від незаконного будівництва дороги через плавні.

Але, незважаючи на те, що є у Дністра захисники, антропогенне навантаження дуже велике і тому щезають види тварин, рослин, деградує екосистема, погіршується якість питної води.

Порятунком для водно – болотних угідь Дністра, що мають міжнародне значення та знаходяться під охороною Рамсарської конвенції було б створення національного парку, ідею якого подали біологи І. Русєв та І. Щоголєв ще в кінці 80-х років. Але проект природного парку „Нижньодністровський” майже 20 років гальмується і „гуляє” по кабінетах чиновників. І якщо місцеві жителі спочатку були проти цього парку, так як боялись , що в них відберуть звичну можливість рибалити, полювати, відпочивати на річці, то тепер вони бачать, що не дарма хтось гальмував його створення. Парку немає, а береги, водойми поцуплені, до ріки можна вийти тільки в окремих місцях, поки ще не забудованих. До 2005-го року вони ще могли користуватись останніми заплавними луками, що розташовані зліва за Маяцьким мостом. Хоча цей берег є володінням Білгород-Дністровського району, саме жителі Маяків косили тут траву, випасали худобу, відпочивали. Я займаюсь екологічним вихованням дітей, неодноразово приводила сюди своїх вихованців на екскурсії, садили саджанці дерев і кущів. А на сусідньому острові проводились щорічні дитячі екологічні експедиції під керівництвом І. Т. Русєва. Тут кожного літа відпочивали і вчились діти з різних міст і сіл України і Молдови.

Та цей райський куточок землі приглянувся організації „Главстрой”. Будівництво тут човнової станції за їх словами ощасливить маячан. Переконавши депутатів Маяківської сільської ради, „Главстрой” провів громадські слухання для місцевих жителів, так як по закону подібне будівництво не може бути здійснене без ухвалення громадою. На цьому сумному і ганебному слуханні була незначна кількість маячан, більшістю являлись якісь сторонні люди, яких звезли сюди автобусами. Такі „збори”, звичайно, дали „добро” на беззаконня. Екологи ж зібрали 2 тисячі підписів маячан, які категорично виступають проти такого будівництва. 98% опитаних жителів не підтримують наміри „Главстроя”.

Шанновні депутати всіх рівнів! Чому ви мовчите? На ваших очах гине перлина півдня України! Відкрийте свої передвиборчі програми і переконайтесь, що в них на почесному місці є розділ „Природоохоронна робота”. Тож вам і карти в руки. Але в тому і є наша спільна біда, що за передвиборчою тріскотнею, ми, шановні виборці, умудрились не побачити хижацькі наміри осіб, які так нас „люблять”, так готові захищати наші інтереси.

Логічним являється питання, а як же ведуть себе численні екологічні служби, в обов’язки яких входить захист природного середовища? А вони то дають позитивну оцінку проекту, то відкликають її, розуміючи, що були не праві. Міністерство охорони природи вертає проект на доопрацювання з зауваженнями, що до вирішення питання з Національним парком, його зонуванням, ніяке будівництво проводитись не може. А будівництво іде, зростає кількість будиночків на луках, на які вже ніколи не прилетять поживитися птахи. Відбувається це всупереч Водному кодексу України, який забороняє будь яке будівництво в стометровій прибережній зоні ріки(ст.89 п.4).

Забудова заплавних земель поблизу Біляївського водозабору матиме катастрофічні наслідки. І хоча главстроєвські проектанти глузливо і зневажливо твердять, що водозабір знаходиться вище по течії від майбутнього містечка, навіть школярі в Маяках знають, що в низов’ї Дністра бувають згонно – нагонні процеси, а рух соляного клину води з боку лиману іноді досягав створу лабораторії в Маяках. Так що продукти життєдіяльності мешканців сотні будиночків і сотень „весельних” човнів обов’язково вплинуть на якість питної води.

Шкода, що ми ще не вміємо пишатися своєю Батьківщиною, своїм селом, не відчуваємо трепету, слухаючи Гімн України, без тріумфування і пошани споглядаємо плавну течію дністровських вод! Шкода, що зелені береги, сповненні таємничого життя зарості очерету, життєдайна вода часто сприймаються нами як звичні декорації до „ більш важливих” проблем: зрошення і врожайності теплиць, скачка курсу доллара тощо.

Але, якщо ми з вами – діти Дністра, якщо не випадково і не дарма опинились на його берегах, якщо нам не байдуже, що від природи залишиться нашим дітям і онукам і чи не будуть вони вивчати її тільки по малюнках? Тоді закликаємо всіх чесних людей, науковців, політиків допомогти нам відстояти наше конституційне право на вільний доступ до рідних берегів і право приймати ДІЙСНУ участь в розв’язанні нагальних питаня нашого буття. Ми – діти Дністра!

Фото:
Діти Дністра

Политико



 Комментариев: 0  ::  Дата: 25 февраля 2010   ::  Посмотрели: 1237  



Другие новости по теме




Добавить комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: (необязательно)

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить если не виден код
Введите код:


 (Ctrl + Enter)
Интервью

Група Світового Банку сприяє впровадженню індексного страхування в Україні


На цих та інших моментах під час семінару докладно зупинявся старший спеціаліст із фінансів, провідний експерт з індексного страхування Групи Світового Банку Шадрек Мапфумо.

Подробнее



Катерина ЛЕВЧЕНКО: «Міжнародне право розглядає сексуальне насильство під час війни як військовий злочин»


Торік на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, що діє при ГО «Ла Страда-Україна», надійшло 38 292 дзвінка.

Подробнее



Олександр Слобожан: «Спроможні громади – сильна держава»


Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан прокоментував результати виборів та дав оцінку перспективам формування об’єднаних територіальних громад.

Подробнее




Опрос
За какую партию вы проголосуете на местных выборах осенью 2015 года?

ПР
Оппозиционный блок
КПУ
НФ
Самопоміч
БПП-Солидарность
Радикальная партия Олега Ляшко
ВО Свобода
ВО Батькивщина
Правый сектор
УКРОП





Информер

Погода