Розпочалась подача документів ще на кілька посад до рибоохоронного патруля Азовського басейнового управління | Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації оголошено конкурс | Ветерани АТО отримають ліки безкоштовно | Учасникам бойових дій держава гарантує право на безоплатне санаторно-курортне лікування | Служба за контрактом – шлях до розбудови боєздатної армії | МЗС рекомендує громадянам України утриматися від відвідання Російської Федерації | В Херсоне работает анонимная консультация для больных наркоманией |
     
Еще
 
Эксклюзивный комментарий

Блоги
Афиша

Дивись Українське


Дивись Українське
Щонеділі о 20:00














Google+



Далека війна. Розстріли евреїв на Херсонщині. Спогади очевидців
Про масові розстріли євреїв під час II Світової війни написано дуже багато. Багато людей досліджували цю тему. Але, ще трапляються чорні плями історії. Майже нічого невідомо про те, що євреїв розстрілювали і в так званому «кавунячому трикутнику»: Михайлівка-Добропілля-Новомиколаївка.

Про ці події ми розмовляємо з Цибохіною Галиною Дмитрівною, яка мешкає в селі Добропілля Голопристанського району. Сама Галина Дмитрівна дуже цікава людина. Носій багатьох знань, побутових прикмет та звичаїв, а також історій. Але вона має ще одну унікальну особливість - вона є носієм так званого південого (степового) діалекту української мови. Того діалекту, яким розмовляли мешканці степових сіл та хуторів південної Херсонщини на початку XX століття. Тому, я навмисно залишав у її розповіді окремі слова та вислови, які притаманні цьому регіону та які передають місцевий колорит.

Записано 27 липня 2013 року. Розповідь:

Коли почалася війна, мені було 9 років. Наше село називалося Ленінське. Там був магазин, сільська рада. Бухгалтерія магазину була в Миколаївці (Новомиколаївка Скадовського району). Вже восени в нашому селі було багато переселених, евакуйованих. Наших евакувалося мало. Всього дві родини. Вони евакувалися та всі живі і повернулися. А в селі було багато чужих - хто до родичів приїхав, хто до знайомих - від війни ховалися.

Наше село називалося єврейським (і зараз місцеві мешканці називают цю місцину єврейськими хуторами). Воно було заселене в більшості євреями. А ми раніше жили в Миколаївці, а потім батько перевіз нас туди, нам дали хату - ще незакінчену. Єврейські домики були в селі - їх однаковими будували. І ми там жили. І коли зайшли німці, то почали вони євреїв згоняти. Всіх євреїв. А вони, бідні, напоготові вже були. Бо потім, коли їх розстріляли, ми, як дітвора, лазили по їх хатах, то знаходили вузлики. То вузлик з коржиками, то вузлики з одежою зібрані. Потім їх усіх зібрали у школі. (В селі була тоді єврейська школа, а ми ходили у друге село, називалося Буркути, десь від нас три кілометри. Ходили, коли тепло - то пішки, коли холодно, то нас туда возила підвода).

Зігнали вони їх до школи. А потім, всіх зібрали і партіями вели у місцину, вона називалася у нас Гайок (той Гайок тягнеться до другого села Вторе, так воно тоді і називалося - Вторе) і там - у углу були силосні ями, і їх туди поліцаї гонили і там їх розстрілювали. Стріляли німці, а наші поліцаї гонили їх, та дивилися, щоб вони не потікали. Бо моя невістка (братова дружина) казала, що до них теж приходив староста і казав, щоб вони йшли помагати, а вони сказали: «Можете нас тут вбити, а ми туди не підемо».

І то так їх усіх (євреїв) там перестріляти. Там були стони, крики, страхіття було.

Скільки загинуло? Точно не памятаю, але десь чоловік 300.

На цвинтарі у Михайлівці є пам’ятник, там написані всі імена та прізвища. Не знаю, чи був на місці розстрілу якийсь пам’ятник.

Деяким людям(євреям) вдалося втікти. Таке люди казали. Чи ранені були чи ще щось...

Після того, як вони втікли, то вони скиталися по кучугурах (там недалеко якраз були кучугури). Кучуруги ідуть від Келегеї (сучасна Гладківка Голопристанського району) до Чолбасів (сучасне Виноградове Цюрупинського району) і вони з нашими Буркутами з’єднувалися, там саме була дорога. Це так люди казали, я сама туди не їздила.

Коли став колгосп Леніна в Михайлівці, то на кладовищі з’явився пам’ятник загиблим євреям. Чи його перенесли, чи побудували - я не знаю, не пам’ятаю. Цей пам’ятник (плита) знаходиться на початку кладовища. Там похований наш солдат Гаркуша (загинув у Миколаєві), а праворуч - цей пам’ятник загиблим євреям. Там все - імена, прізвища, цілими сім’ями. Все записано.

Коли це відбувалося? Можете згадати?


Це все було восени. Бо я знаю, вже пшениці, жита і солому попривозили до нас у двір, та у всіх так було. Якраз навпроти нас жила єврейська родина - 5 душ дітей. Двоє маленьких, а остальні, як ми - 9-10 років. Їх всіх розстріляли. А мій батько був у плену, разом з батьком цих 5 дітей. То він пізніше казав: Митю, я так боявся, щоб ти мене не видав».

А мій батько був порядошний, як це так можна свою людину, сусіда і батька 5 дітей продавати. Бо після війни він приходив до нас і казав нам про це.
Він залишився жити, а самих його 5 душ дітей та жінку розстріляли тоді. А він воював... І вернувся...

Можна припустити, що це все відбувалося десь на початку жовтня 1941 року. Так як, за даними архіву, німецькі війська ввійшли до цих населених пунктів 13 вересня 1941 року.

Як німці дізнавалися, хто в селі єврей, а хто ні?

У них вже були поліцаї - наші місцеві. Це ж відбулося не зразу, як вони прийшли, їх згоняли через неділі дві-три.
Поліцаї вивчили, хто єврей, а хто українець. Вони (поліцаї) вже були підготовлені і дівчати були, дві дівчини, їх потім радянська влада забрала та судила. Сищики вони були.

Українців не чіпали?

Ні, не трогали. Наші організувалися в партизани, трошки. Були в Буркутах та Кучугурах і коли вбили коменданта, то тоді німці заворушилися, тягали нас. Но, не тронули наших нікого. Не убили нікого.

Німці в самом селі були?

Були, а якже. Були в селі, і ночували, і молочко носили...

Бої біля села були?

В наших краях боїв не було. В Гопрах були.

P.S. Ось така розповідь. Історія, про яку треба пам’ятати.

Не зробив фото пам’ятника на цвинтарі у Михайлівці. Не зміг. Мало часу. Тим паче, зараз у селах кавуняча пора... Але сподіваюсь, що це тільки початок цілого дослідження. Треба знайти місце розстрілу, можливо, знайти та поспілкуватись з іншими людьми, свідками цих подій.

Сподіваюсь, що записана мною розповідь Галини Дмитрівни зацікавить інших людей, яким небайдужа історія рідного краю. Можливо, ми разом зможемо поставити крапку в цій історії.


Тарас Бузак




Не нравится: 0, нравится: 56.


 Комментариев: 6  ::  Дата: 31 июля 2013   ::  Посмотрели: 3771  





Комментарий написал(a) Виталий Бронштейн. Опубликованно: 31 июля 2013 11:41 в новости


Группа: Гости
Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
Спасибо, Тарас, что подняли эту тему. Память о мертвых взывает к живым. Лично мое убеждение: несмотря на достаточно сложную историю взаимоотношений между украинцами и евреями, нужно выходить из нее достойно и с уважением к памяти погибших. Надеюсь на продолжение

Комментарий написал(a) Іван. Опубликованно: 31 июля 2013 17:32 в новости


Группа: Гости
Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
Хороший матеріал зібрав, Тарас. Читав з цікавістю!

Комментарий написал(a) vovkas. Опубликованно: 31 июля 2013 17:54 в новости


Группа: Посетители
Новостей: 5
Комментариев: 2272
ICQ: --
Отлично! Еще бы фотографий нормальных, не в "марус-стайл" стиле и не а-ля "найди 10 отличий", ценность информации поднялась бы на порядок. Даже фото бабушки пригодилось бы, и кусок карты какой, для наглядности. Надеюсь, продолжение будет также на высоте.

Комментарий написал(a) штурмбанфюрер. Опубликованно: 1 августа 2013 08:07 в новости


Группа: Гости
Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
Очень плохо, когда уничтожают людей.
Их могут уничтожать открыто, как это делали гитлеровцы. Их уничтожают и более изощренными методами, лишая средств к существованию и медицинской помощи (делая ее или откровенно плохой или недоступной по деньгам), сводя на нет главные культурные ценности и превращая людей в подобие скота, руководствующееся главными инстинктами. Это делается сейчас!
И это более актуальная на сегодня тема. Почему бы об этом не написать?
Вы привыкли искать геноцид в начале 30-ых, вы копаетесь в массовом уничтожении гражданского населения (и не только евреев!!!) во время 2-ой мировой войны. Но вот перед вами разворачивается во всей "красе" современная форма геноцида - "цивилизованное" избавление от лишних.
Хотите напомню КТО КОНКРЕТНО инициатор?

PS. И искать фото не нужно. Пригладитесь внимательно - весь процесс перед вами!

Цитата: vovkas
Даже фото бабушки пригодилось

недавно наблюдал, как старушка рылась в мусорном контейнере. Бомжи ее прогнали, предъявив свои права на отбросы. Когда они ушли, бедняга подошла и снова что-то искала... Нет, она не просила на улице, она просто хотела выжить. Мы отдали ей все, что у нас было.. Видели бы вы ее глаза!!!..
И все равно нам было стыдно и горько!!! Хотите знать почему?
Я вам отвечу. Нам бы хотелось все это искоренить. Но мы не в состоянии это сделать только лишь по той простой причине, что вокруг пышным цветом расцвело сугубо украинское - МОЯ ХАТА С КРАЮ. А те единицы мало что могут ...
Вот именно с этого и начинается геноцид!

Комментарий написал(a) Алексей. Опубликованно: 3 августа 2013 07:46 в новости


Группа: Гости
Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
Хорошая статья ,очень жду ещё

Комментарий написал(a) Нина. Опубликованно: 6 августа 2013 18:03 в новости


Группа: Гости
Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
Тарас, спасибо за интересное интервью. Я в посёлках на Седьмом, в с.Труд, приезжая невестка, но пожилые люди хорошо знают место расстрела евреев на поселках и я думаю не откажут в помощи, и покажут и расскажут, пока ещё живы. Не понятно почему еврейская община, такая влиятельная в области до сих пор не предприняла никаких мер по восстановлению истории своих собратьев.



Добавить комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: (необязательно)

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить если не виден код
Введите код:


 (Ctrl + Enter)
Интервью

Група Світового Банку сприяє впровадженню індексного страхування в Україні


На цих та інших моментах під час семінару докладно зупинявся старший спеціаліст із фінансів, провідний експерт з індексного страхування Групи Світового Банку Шадрек Мапфумо.

Подробнее



Катерина ЛЕВЧЕНКО: «Міжнародне право розглядає сексуальне насильство під час війни як військовий злочин»


Торік на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, що діє при ГО «Ла Страда-Україна», надійшло 38 292 дзвінка.

Подробнее



Олександр Слобожан: «Спроможні громади – сильна держава»


Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан прокоментував результати виборів та дав оцінку перспективам формування об’єднаних територіальних громад.

Подробнее




Опрос
За какую партию вы проголосуете на местных выборах осенью 2015 года?

ПР
Оппозиционный блок
КПУ
НФ
Самопоміч
БПП-Солидарность
Радикальная партия Олега Ляшко
ВО Свобода
ВО Батькивщина
Правый сектор
УКРОП





Информер

Погода



Курс валют




PressUA.com - свіжа преса он-лайн


Реклама




Херсонский ТОП Украина онлайн
Copyright © 2009-2017 pravda.ks.ua; pravda.kherson.ua
Перша безкоштовна інтернет-газета Херсона
Всі права застережено. Матеріали видання захищено авторським правом.
Електронна адреса видання: taras@pravda.ks.ua
Дизайн: ихайлов Микита.
Редакція інтернет видання "Херсонська правда" ГО "Асоціація блоггерів "Новамедіа"
Warning: Unknown: write failed: Disk quota exceeded (122) in Unknown on line 0 Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/home/h18219/data/bin-tmp) in Unknown on line 0