Розпочалась подача документів ще на кілька посад до рибоохоронного патруля Азовського басейнового управління | Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації оголошено конкурс | Ветерани АТО отримають ліки безкоштовно | Учасникам бойових дій держава гарантує право на безоплатне санаторно-курортне лікування | Служба за контрактом – шлях до розбудови боєздатної армії | МЗС рекомендує громадянам України утриматися від відвідання Російської Федерації | В Херсоне работает анонимная консультация для больных наркоманией |
     
Еще
 
Эксклюзивный комментарий

Блоги
Афиша

Дивись Українське


Дивись Українське
Щонеділі о 20:00














Google+



Домовленості Януковича-Мєдвєдєва без емоцій
Вчорашній день став безумовно віховим для новітньої історії України. Принаймні підписання нових угод між президентами Росії та України є однією з найбільш цитованих новин в українському та російському інформаційному просторі. Оцінки різні від різко негативних на кшталт "все пропало", до дуже позитивних "безпрецендентний прорив у відносинах Росії та України". Та все ж варто спробувати проаналізувати без надбмірних емоцій, яке значення мають домовленості.

"Юліна свиня" для Януковича

Якщо вже до кінця бути відвертим, то у "подовженні оренди" для ЧФ РФ винні обоє і Янукович і Тимошенко. Можна сказати навіть більше - вина Тимошенко у цьому процесі значно вища, бо саме за її урядування було підписано напевно найбільш невигідні для України газові домовленості. Новий президент Янукович опинився у вельми скрутній ситуації і змушений був шукати якесь рішення.

Що найбільш цікаво, сьогодні "бютівська опозиція" критикує Януковича та Азарова за те, що ще зовсім недавно робила сама. Наприклад, за непрозоре використання коштів державного бюджету, за нерозумну енергетичну політику, за тиск на бізнес, за відсутність бажання реформувати економіку.

Загальний висновок тут може бути один, чим гірше владі, тим краще "бютівській опозиції". І зовсім не важливо, що БЮТ будучи владою робив те ж саме. Зрештою і Партія регіонів, перебуваючи в опозиції не особливо переймалася проблемами держави. Пригадується відомий виступ О.Єфремова, коли він на повному серйозі говорив, що тодішня опозиція (Партія регіонів) не буде допомагати уряду виходити з кризи, а дасть йому час, щоб той "продемонстрував, як вміє працювати". Тобто йшла робота за тим же принципом: "Що гірше владі, то краще опозиції".

Короткий підсумок полягає в тому, що дотеперішньої здачі флоту призвела навіть у більшій мірі необдумана політика Тимошенко, ніж політика Януковича, якому доводилося шукати виходи із складної ситуації. Звичайно, що це жодним чином не виправдовує порушення Конституції.

Оточення визначає дії "короля"

Більшість українських політологів вже давно утвердилися в думці, що в Україні немає незалежних політичних сил. Відповідно, більшість політичних фігур також змушені приймати рішення виходячи з інтересів політично-фінансових кланів, які їх підтримали. Не оминула ця доля і В.Януковича.

Попри показову демонстрацію сили, видно, що середовище Партії регіонів так і не стало монолітним. Знову ж таки, посилаючись на інформацію ЗМІ, можна виділити кілька головних фінансово-політичних груп в оточенні нинішнього президента. В вдаючись у деталі кожної з них, можна виділити групу Ахметова, групу братів Клюєвих, групу Фірташа-Льовочкіна-Бойка. До цього додається ще одна не зовсім органічна, проте необхідна за нинішньої коаліції група комуністів. Очевидно, що кожна з цих груп має окремі інтереси.

Судячи з відкритих публікацій, різноманітних досліджень, у збереженні нинішнього "статус кво" в економіці найбільше зацікавлені група Ахметова і Фірташа. Перша заробляє на частково відсталих потужностях металургійного комплексу, де є досить великі енергозатрати. Друга отримувала у минулому прибутки переважно з перепродажу газу, то російського, то середньоазійського.

Частково осторонь стоїть група братів Клюєвих. Судячи знову ж таки з відкритих джерел, інтерв’ю - ці люди більше орієнтовані на модернізовані виробництва. Зокрема в одному з своїї виступів А.Клюєв стверджував, що його бізнес був готовий до кризи і прогнозував її. Не чутно було з боку представників цієї групи і голосних прохань про допомогу від держави.

Група КПУ зацікавлена у постійному розігруванні карти "братньої дружби з російським народом". Так само важливу роль у "дружбі" відіграє питання ЧФ РФ, як "ознаки" спільної дружби.

Знову ж так, варто наголосити, що це лише поверховий аналіз на основі відкритих джерел та інформації. Робився він з огляду на спробу пояснення дій Януковича. Оскільки, сьогодні очевидно, що новому президенту доводиться якось поєднувати інтереси різних груп зі свого оточення. На нашу думку таке поєднання відбувається не завжди в користь самому Януковичу.

Які варіанти мав Янукович у переговорах з Мєдвєдєвим?


У минулому році було підписано вкрай невигідні для України газові домовленості. Зрозуміло, що перегляд вигідних для Росії та невигідних для України угод міг відбутися тільки на умовах, коли українська сторона мала б запропонувати щось взамін російській.

Варто зазначити, що для сучасної Росії дуже важливим є фактор "демонстрації зовнішньополітичної сили" нинішнього керівництва. Щоб забути про розбиті дороги, сировинну економіку, найкраще показати свою "перемогу" у зовнішній політиці, чи то "переможну війну", чи якийсь інший зовнішньополітичний успіх.

Отже, чим міг торгувати Янукович?

Варіант перший - значні поступки у гуманітарній та ідеологічній сфері. Частково це зроблено з призначенням Табачника. Можливо будуть інші кроки, проте "агресивну деукраїнізацію" Янукович частково пом’якшив своїми різкими заявами щодо пропозицій різного роду союзів з боку окремих урядовців. З цього можна зробити певний висновок, що новий президент не бажає "здавати державу". Зрештою це зрозуміло і з точки зору економіки. Не вигідно великому українському бізнесу бути без власної держави.

Варіант другий - можна було поторгувати українським авіапромом, атомною енергетикою, іншими високотехнологічними галузями. Один час навіть про це говорили, проте поки що не видно реалізації цього варіанту. Зрозуміло, що скажімо віддавши "Антонова" Україна б могла приректи на знищення власну авіапромисловість, зважаючи на те, що українські літаки становлять конкуренцію російським виробникам не тільки у світі, але і в самій Росії, пропонуючи аналогічні, інколи кращі рішення.

Варіант третій - віддати ГТС, як це робила Білорусь. Це означало б втрату чи не єдиного зовнішньополітичного козиря будь-якої української влади. До такого рішення, очевидно, не готовий ніхто. Інакше, як пізніше торгуватися з тією ж Європою чи Росією.

Варіант четвертий - поторгуватися "флотською картою". З точки зору державності цей вже реалізований варіант з першого погляду виглядає досить небезпечним. Адже в Україні зберігається присутність іноземних, явно недружніх нашій державі військ. Крім того, створюється черговий прецендент порушення Конституції.

При більш детальному розгляді збереження російського флоту ще на 25 років виглядає не таким вже й страшним з оглядом на наступні причини:

1) Невідомо, що буде із самою Росією. Варіанти прогнозу розвитку Росії без зайвого оптимізму для нинішньої російської влади оприлюднювали неодноразово і американські дослідники і українські. Тобто вже у ближчі кілька десятків років у Росії можуть виникнути проблеми, коли буде зовсім не до флоту в Чорному морі. Ознаки деструктивних процесів у РФ помітні зараз, коли центр слабо конролює Кавказ.

2) Невідомо, що буде з ЧФ РФ. Попри голосні бравади про його бойову міць, останніми роками флот перебуває не у кращій ситуації ніж український. Більше того минулого і позаминулого року відбувалося скорочення не тільки у ЧФ РФ, але і у всій російській армії. Вже протягом наступних 10 років ЧФ РФ може перетворитися у металобрухт, який нікуди буде виводити. Анонсоване нарощування угрупування у Севастополі потребує значних коштів. На сьогдні не видно, звідки РФ братиме кошти на "військові ігри".

Фактично, нові домовленості дозволяють уникнути Росії значних витрат пов’язаних із переведенням із Севастополя застарілої техніки. Тобто складається ситуація, як у старій приказці про валізу без ручки, і викинути шкода, і повноцінно використовувати неможливо.

Таким чином, при глибшому аналізі видається, що підписані угоди є не настільки страшними. Разом з тим зрозуміло, що вони завдадуть шкоди іміджу Януковича, особливо на Заході України, але дозволять йому зберегти баланс між різними фінансово-політичними групами у своєму оточенні.

Щонайменше дві з них, отримують "дешевий газ", і зможуть спробувати витиснути із нинішньої енергоємної економіки останні соки, не особливо думаючи про модернізацію у ближчі роки. Комуністи отримають "перемогу" у відновленні "дружби". Група Фірташа-Бойка-Льовочкіна, зможе повернутися на енергетичний ринок і заробляти на перепродажі.

Вигідним є такий варіант і для Росії. Адже йдеться про демонстрацію "великої зовнішньополітичної перемоги".

Варіант п’ятий - видається найбільш виграшним для України. Полягає він в тому, щоб взагалі відмовитися від російського газу. Звичайно, що такий варіант вимагає глибоких і болючих для суспільства структурних економічних реформ.

Перш за все потрібно різко обмежити споживання імпортованого газу. Зробити це можна через переведення підприємств на альтернативні енергоносії, глибоку реформу ЖКГ, розробку власних джерел і нових таких, як сланцевий газ.

В цьому процесі українська влада могла б скористатися досвідом США, Польщі, Швеції. Проте подібне розірвання "енергетичного ланцюга" означало б потребу негайної зупинки політики субсидіювання збиткової металургії, хімічної промисловості, вугільної галузі.

Окремі фінансово-політичні групи у цьому не заціквлені, оскільки тоді доведеться вже зараз викладати значні кошти на модернізацію своїх виробництв, або просто закривати їх. Не хоче цього і новий уряд, бо доведеться йти на непопулярні соціальні заходи, створювати програми перенавчання і кредитування малого підприємництва.

Зрештою такі реформи загрожують суті кланово-олігархічної системи, яка досі зберігається в Україні, бо самозайнята особа, підприємець набагато менш контрольований ніж найманий робітник. Більше того, державі з сильним "середнім класом" не потрібні будуть збитковий енергоємний великий бізнес. Залишиться тільки той, що встиг перебудуватися і створити наукоємне ефективне виробництво. Це вже ставить під загрозу прибутки самих представників "сировинних" фінансово-політичних груп.

У підсумку для України обрано не найкращий, проте і не найгірший варіант. Такий вибір зумовлюється залежністю теперішніх політичних еліт у більшій мірі від "сировинно експортних" кланів, які поки що бачать можливість ще щось "заробити" на схемі, котра працювала минулі 20 років незалежності. Далі все залежатиме від того, наскільки буде живуча ця "схема" в новом посткризовому світі, де все більше буде приділятися уваги ресурсоефективним моделям економіки.

Петро Жук, Роман Соломонюк
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
Національної Академії Наук України




 Комментариев: 0  ::  Дата: 22 апреля 2010   ::  Посмотрели: 1189  






Добавить комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: (необязательно)

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить если не виден код
Введите код:


 (Ctrl + Enter)
Интервью

Група Світового Банку сприяє впровадженню індексного страхування в Україні


На цих та інших моментах під час семінару докладно зупинявся старший спеціаліст із фінансів, провідний експерт з індексного страхування Групи Світового Банку Шадрек Мапфумо.

Подробнее



Катерина ЛЕВЧЕНКО: «Міжнародне право розглядає сексуальне насильство під час війни як військовий злочин»


Торік на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, що діє при ГО «Ла Страда-Україна», надійшло 38 292 дзвінка.

Подробнее



Олександр Слобожан: «Спроможні громади – сильна держава»


Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан прокоментував результати виборів та дав оцінку перспективам формування об’єднаних територіальних громад.

Подробнее




Опрос
За какую партию вы проголосуете на местных выборах осенью 2015 года?

ПР
Оппозиционный блок
КПУ
НФ
Самопоміч
БПП-Солидарность
Радикальная партия Олега Ляшко
ВО Свобода
ВО Батькивщина
Правый сектор
УКРОП