Розпочалась подача документів ще на кілька посад до рибоохоронного патруля Азовського басейнового управління | Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації оголошено конкурс | Ветерани АТО отримають ліки безкоштовно | Учасникам бойових дій держава гарантує право на безоплатне санаторно-курортне лікування | Служба за контрактом – шлях до розбудови боєздатної армії | МЗС рекомендує громадянам України утриматися від відвідання Російської Федерації | В Херсоне работает анонимная консультация для больных наркоманией |
     
Еще
 
Эксклюзивный комментарий

Блоги
Афиша

Дивись Українське


Дивись Українське
Щонеділі о 20:00














Google+



За що бореться “Свобода”?
Після відверто дратівливих призначень в новому уряду, різко активізувалася ВО “Свобода”. Саме ця політична сила взяла на себе роль організатора “національної опозиції”, а з кількості матеріалів у ЗМІ, можна припустити, що саме “свободівці” стоять за всім “антитабачним” та “антирегіональним” рухом України. Проте глибший аналіз теперішньої і попередньої діяльності наводить на зовсім інші висновки.

Хто сприяв приходу Табачника

Як найпростіше подолати ворога, чи якусь ідеологію? Правильно, дискредитувати. Згадаймо історичний досвід. Після завершення Другої світової війни, радянська влада пішла на злочин заради того, щоб завдати удару по підтримці УПА серед населення Західної України. Як відомо, було створено спецзагони НКВС та НКДБ, що діяли “під УПА” і чинили найбільші звірства. Ці звірства спецагентів НКВС подавалися, як “докази” антинародної суті УПА. Можна взяти і пізніші приклади. У вересні 1980 року проти Вячеслава Чорновола було сфальсифіковано звинувачення у спробі згвалтування. Таку ж статтю “клеїли” і другому відомому учаснику дисидентського руху - Степанові Хмарі. Таким чином, радянський режим намагався переконати людей, що поборники незалежності — це злодії, вбивці і ґвалтівники. Варто відзначити, що ця політика була небезуспішною. І досі значна частина народу України вірить у міфи нав’язані ще радянським режимом.


Це історія. А тепер повернімося до сьогодення, тобто до призначення, а точніше можливого обґрунтування призначення Д. Табачника. За кілька тижнів до створення нової коаліції і призначення урядовців, член ВО “Свобода” Ірина Фаріон провела “урок рідної мови” у львівському дитячому садку № 67. При цьому, представниця ВО “Свободи” дозволяла собі принижувати маленьких дітей за “неправильні” імена, і пояснювати куди і кому потрібно було б їхати, якщо ім’я звучить не “по-українськи”. Варто відзначити, що “філолог” Фаріон встигла вжити кілька русизмів, зокрема російського “медведика” замість українського “ведмедика”. Проте “навчальному процесу” це не завадило. Зважаючи на оперативність, з якою сюжет “про русофобів” і “нацистів, що ображають дітей” з’явився у російському та українському сегментах Інтернету, а пізніше і повідомленнях російських друкованих та електронних ЗМІ, можна сказати тільки одне — проти України, українського народу та самої ідеології українського націоналізму було вчинено грубу і цинічну провокацію на користь зовнішніх сил. Адже, справжній націоналіст та патріот працює на благо своєї батьківщини, а не бореться з дітьми та не робить “подарунків” для ворогів.


Найбільш сумним в цій історії, стали подальші дії лідерів ВО “Свободи”, що замість вибачень, почали незграбно виправдовувати дії свого однопартійця, часто послуговуючись перекрученнями і неправдою, які легко спростовуються, коли переглянеш відео із сумнозвісного дитячого садка. “Відбілювання” відбувалося у кращих традиціях радянського агітпропу. Українську спільноту намагалися переконати, що саме “відредагований” сюжет з телебачення (з якого заздалегідь забрали всі компроментуючі моменти) є “правильним”, а те, що сказала “свободівка” у “нередагованому” варіанті є “неправдою” і “провокацією”. Тобто нам всім ніби сказали: “Люди, не вірте власним очам і вухам! Дивіться тільки “правильні” сюжети і читайте “правильні” газети!”. Все це повертає в радянське тоталітарне минуле, коли був такий самий підхід до роботи ЗМІ. Єдине чого не врахували у “Свободі” - це розвиток технологій, що дозволили багатьом подивитися саме “оригінал”.


Як це пов’язано із Табачником? Дуже просто. Тепер будь-хто буде тикати на “урок пані Фаріон” і пояснювати, чому на посаді міністра освіти потрібен саме така особа, як Табачник. Для ілюстрації ситуації варто звернути увагу одну з цитат нового міністра. "Маю підкреслити, що "свідомі" галичани всі, як один, розділяють цю оцінку (що галичани і великоукраїнці не мають нічого спільного Авт.), пропонуючи насильно зробити з жителів південного Сходу ("східняків", за їхньою термінологією) "справжніх українців", - сказав Дмитро Табачник і додав - “...Я кажу, що єдина українська політична нація може відбутися лише в тому випадку, якщо галичани будуть ставитися до історії, культури, релігії та мови жителів Великої України так само толерантно, як останні ставляться до галичан". Тобто маємо приклад “нетолерантного поводження галичан” у вигляді подарунку від “Свободи” новій владі. Очевидно, що саме такий міністр буде активно “стерегти толерантність”, посилаючись на дії “націоналістів”.


Чому “Свобода” руйнує національну опозицію?


Аналізуючи виступи лідерів цієї політичної сили під час різних мітингів, приходиш до висновку, що цей галас переслідує кілька основних цілей.

По-перше, переконати всіх, що існує тільки “свободівська” “національна опозиція”. Разом з тим варто відзначити, що поза патріотичними мітингами, окремі представники такої “національної опозиції” такі, як Богдан Бенюк можуть зіграти “боягуза-українця” у псевдопатріотичному російському екшені “Кандагар”, а інші - готові образити маленьких дітей, котрі ще не навчилися захищатися від “повчать” дорослих.


По-друге, розколоти проукраїнські сили, підірвати будь-яку віру людей у можливість формування нормальної європейської опозиції, що вміє не тільки критикувати, маршируватися, боротися з "жидами та москалями" але і пропонувати розумну альтернативу владі. Цього досягається постійною критикою інших опозиційних сил, звинуваченнями їх у співпраці з Партією регіонів, просто багато галасу і пошуку "неукраїнців" у владі. При цьому варто зазначити, що сама фракція “Свободи” у минулій Тернопільській обласній раді кілька разів синхронного голосувала з тією ж Партією регіонів, обґрунтовуючи такі рішення “потребами області”.


Тобто нав’язується думка для зовнішнього спостерігача, що опозиція вміє тільки марширувати, при кожній нагоді бити своїх же потенційних союзників, наголошуючи на тому, що “вони зрадники”, зчиняти багато галасу без жодного ефекту. А ще така опозиція може бути тільки одна і повинна бути обов'язково авторитарною, бо "потрібен порядок". Паралельно постійно ставиться під сумнів демократія, як ефективний механізм управління (до речі, дуже співзвучно з позицією окремих авторитарних режимів Сходу, включаючи Росію, де говорять про свій “варіант демократії” без сильної опозиції, вільних ЗМІ тощо) і говориться про потребу “сильної руки”.


Є щоправда ще одна політична сила, котра теж прагне монополізації “опозиційної” діяльності — це БЮТ. Тут теж пропонують безальтернативний вибір - підтримувати єдину парламентську опозицію, “може не найкращу”, але “ліпшу за владу”. Тобто ставиться чергова дилема вибору між “двох зол”. БЮТ також відзначився реальною прямою співпрацею з Партією регіонів, коли це було продиктованими “державними інтересами” і так само безапеляційно критикував своїх колишніх союзників у "злочинній співпраці" з "регіоналами".


Як бачимо, між “опозиціонерами”, як у парламенті, так і поза ним є багато спільного. Це і спроби монополізувати опозиційний статус, і відсутність відчутних позитивних результатів у економічній сфері (БЮТ — у країні, а ВО “Свобода” - у області), і постійний популізм (соціальний - у БЮТ, національний — ВО “Свобода”), і постійні спроби радикалізувати ситуацію та все представляти у “чорно-білому” світлі, де біле — це тільки “правильна опозиція” чи “правильна влада”, і намагання приписувати чужі заслуги собі, і, зрештою, досвід успішної співпраці з тими проти когось постійно “ведеться боротьба”, тобто з Партією регіонів.


Які висновки


Висновки напрошуються не надто веселі. Обидві “опозиції” працюють в інтересах зовнішніх сил, або ж внутрішніх антиукраїнських. Аналіз діяльності обох політичних сил показує, що їхні публічні дії більше шкодять українській справі і загалом ведуть до дискредитації всього, що пов’язано з національною демократією чи ідеологією націоналізму. Наче спеціально демонструється, що демократ - це безвідповідальність, а націоналіст - це недоуки, які здатні тільки знущатися над дітьми, багато галасувати і нічого не робити. Але ж насправді - це лише підміна справжньої демократії і націоналізму стереотипами вигідними зовнішнім ворожим силам.


Не секрет, що в радянські часи працювали цілі мережі законсервованих агентів, котрі у потрібний час робили все для дискредитації ідей та людей, що відстоювали інтереси саме української держави. Так от, складається враження, що сьогодні ця мережа продовжує діяти, а “агентів” з дискредитації України найбільше серед тих, хто найголосніше кричить про свою “опозиційність”.


Протидіяти такій деструктивній діяльності можемо тільки ми громадяни. Слід пам’ятати, що “не все золото, що блищить” і бувають “вовки в овечій шкірі” та “брехливі” пророки. Українське суспільство повинно вчитися оцінювати політиків не поверхово, а прискіпливо аналізувати, до чого призводить та чи інша дія. Слід не забувати, що громадянське суспільство — це суспільство думаюче, котре контролює і владу і опозицію та не чекає простих і готових рішень, бо часто такі прості рішення є ілюзією з поганими наслідками.


Роман Соломонюк,

Лабораторія суспільно-політичного аналізу

Центру з інформаційних проблем територій

Національної Академії Наук України



 Комментариев: 1  ::  Дата: 25 марта 2010   ::  Посмотрели: 1763  




Комментарий написал(a) sunny. Опубликованно: 29 мая 2012 06:21 в новости


Группа: Гости
Новостей: 0
Комментариев: 0
ICQ: --
The site content is OK, very good, very interesting. By the way electronic products class article? I would like to take a second look! ps2 memory card



Добавить комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: (необязательно)

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить если не виден код
Введите код:


 (Ctrl + Enter)
Интервью

Група Світового Банку сприяє впровадженню індексного страхування в Україні


На цих та інших моментах під час семінару докладно зупинявся старший спеціаліст із фінансів, провідний експерт з індексного страхування Групи Світового Банку Шадрек Мапфумо.

Подробнее



Катерина ЛЕВЧЕНКО: «Міжнародне право розглядає сексуальне насильство під час війни як військовий злочин»


Торік на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, що діє при ГО «Ла Страда-Україна», надійшло 38 292 дзвінка.

Подробнее



Олександр Слобожан: «Спроможні громади – сильна держава»


Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан прокоментував результати виборів та дав оцінку перспективам формування об’єднаних територіальних громад.

Подробнее




Опрос
За какую партию вы проголосуете на местных выборах осенью 2015 года?

ПР
Оппозиционный блок