Розпочалась подача документів ще на кілька посад до рибоохоронного патруля Азовського басейнового управління | Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації оголошено конкурс | Ветерани АТО отримають ліки безкоштовно | Учасникам бойових дій держава гарантує право на безоплатне санаторно-курортне лікування | Служба за контрактом – шлях до розбудови боєздатної армії | МЗС рекомендує громадянам України утриматися від відвідання Російської Федерації | В Херсоне работает анонимная консультация для больных наркоманией |
     
Еще
 
Эксклюзивный комментарий

Блоги
Афиша

Дивись Українське


Дивись Українське
Щонеділі о 20:00














Google+



Прощання з тоталітаризмом – європейський досвід і українські реалії
23 серпня відзначається Європейський день пам’яті жертв нацизму і сталінізму. Саме 23 серпня у далекому 1939 році два кривавих диктатори – Гітлер і Сталін – поділили між собою Європу, уклавши злочинний пакт Молотова-Ріббентропа. У Декларації Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року «Європейська свідомість і тоталітаризм» вказується, що відзначення цієї дати має на меті «збереження пам'яті про жертв масових депортацій і знищень, укорінення демократії, зміцнення миру та стабільності на … континенті».

Ініціаторами відзначення Дня пам’яті жертв тоталітарних режимів виступили парламентарі країн Балтії, що невипадково, оскільки Литва, Латвія та Естонія зазнали впродовж 1939–1991 років страшних поневірянь від совєцького окупаційного режиму. Втім, у вказаних країнах, так само, як і в країнах Центрально-Східної Європи, які перебували під владою тоталітарного совєцького режиму, злочини комунізму були засуджені так само, як і злочини нацистів, була засуджена сама антилюдяна комуністична ідеологія.

Також у країнах Європи – колишніх сателітах СССР – було проведено люстрацію. У Чехії, Словаччині, Польщі, Прибалтійських країнах, Німеччині, Угорщині, Болгарії, Румунії, Албанії, Македонії, а нещодавно і у Грузії колишніх функціонерів окупаційного апарату – представників компартійної влади, співробітників та агентів КГБ і сателітних таємних служб – було позбавлено права обіймати державні та виборні посади. Було оприлюднено відомості про злочини окупаційного режиму на теренах відповідних країн.

Посткомуністичні держави Європи пройшли тривалий і складний шлях десовєтизації, що дозволило їм не лише унеможливити реванш комуністичних сил, але й ліквідувати рудименти тоталітарної міфології у свідомості громадян. Окрім люстрації, декомунізація проводилася за допомогою активної просвітницької діяльності. Так, у Литві було створено Комісію оцінки злочинів нацизму та комунізму, функціонує Музей жертв геноциду. У Латвії працює Музей окупації, музейна установа з такою ж назвою знайомить громадськість зі злочинами тоталітарного режиму в Естонії, угорці дізнаються про страхітливі злочини гітлерівців і комуністів з експозицій Дому терору, чехи можуть побачити жахіття совєцької окупації в Музеї комунізму. Музей совєцької окупації відкрито також у Грузії.

У Польщі функціонує Інститут національної пам’яті, який виявляє та вивчає, а потім через виставки та книги доносить до громадськості дані про злочини проти польського народу, здійснені тоталітарними режимами впродовж 1939–1989 років. Інститут національної пам’яті функціонує також в Естонії, у Румунії – Інститут досліджень комуністичних злочинів і пам’яті румунської еміграції, в Чехії – Інститут досліджень тоталітарних режимів та ін. У 2008 році низка відомих політиків, а також істориків і колишніх політв’язнів підписали «Празьку декларацію про європейське сумління та комунізм», а у 2010 році – «Декларацію про злочини комунізму». У цих документах відзначається необхідність рішучого та безкомпромісного засудження комунізму та злочинних дій комуністичних режимів.

У 2011 році Чехією, Польщею та Угорщиною було створено «Платформу європейської пам’яті та сумління» – міжнародний проект з дослідження злочинів тоталітарних режимів у Європі в XX столітті. У 2009-му році тодішній президент Польщі Лех Качинський підписав закон, що передбачає кримінальну відповідальність за володіння або придбання комуністичної символіки. Карна відповідальність за використання символів комунізму запроваджена також у Литві, де цей режим прирівняли до нацизму. Парламент Молдови схвалив заборону використання комуністичної символіки у політичних цілях.

При цьому Україна, яка чи не найбільше постраждала від совєцької окупації, не зробила належних висновків із цього. Попри те, що в 1991 році Компартію було заборонено, вже за два роки вона відновила свою діяльність. Ця організація цинічно заперечує злочини тоталітарного комуністичного режиму.
Верхом цинізму з боку комуністичних бонз є публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років. Ще один кричущий факт – ушанування комуністами кривавого диктатора Сталіна – ініціатора страхітливих репресій, організатора Голодомору, масових страт, депортацій. Те, що комуністи поставили пам’ятник Сталіну в Запоріжжі, можна порівняти за цинізмом зі встановленням, приміром, пам’ятника Гітлеру в Ізраїлі. Утім, комуністи нині – при владі, є органічною складовою панівного в Україні кримінально-олігархічного режиму, а тому почувають себе безкарно.

Всі декларації Компартії про «повернення країни народу» та «боротьбу з олігархами» є пустими фразами: насправді комуністи є вірними прислужниками олігархів. Стрижнем ідеології КПУ є українофобія, прагнення відновити імперію, повернути Україну у русло «русскава міра», в чому вони отримують всебічну підтримку від Російської Федерації.

На рахунку комуністичного окупаційного режиму в Україні – незліченна кількість злочинів, причому вони аж ніяк не обмежуються добою правління Сталіна. Варто відзначити і червоний терор під час окупації большевиками України 1918–1919 рр., і масовий грабунок селян – так звану «продразвьорстку», що врешті-решт призвело до першого Голодомору 1921–1922 років, і колективізацію, обернення селян на безправних рабів, які працювали у колгоспах на нових панів – компартійну номенклатуру. Апогеєм злочинів комуністичного тоталітарного режиму був спланований у Кремлі геноцид української нації – Голодомор 1932–1933 років.

На рахунку комуністичного режиму – нищення української культури, масові страти представників творчої та наукової інтелігенції, руйнування церков і систематичне насаджування атеїзму. Варто відзначити і сумнозвісний «золотий вересень» 1939 року з його масовими стратами та депортаціями, розстріли тисяч безневинних людей у в’язницях влітку 1941 року, терор енкаведистів на Галичині у другій половині 1940-х років, Голодомор 1946–1947 років. І після смерті Сталіна тоталітарний режим не змінив своєї сутності. Українських патріотів кидали до таборів і психлікарень, переслідувань зазнавали їхні рідні та близькі. Смерть Василя Стуса, Олекси Гірника, Василя Макуха, Олекси Тихого та багатьох інших патріотів – на рахунку тоталітарного комуністичного режиму, який завжди виявляв свою імперську та антилюдську сутність. За Брежнєва посилилася тотальна русифікація, наслідки якої ми можемо нині вповні відчути на теренах Південної та Східної України.

І при цьому в Україні на разі щонайменше 4,5 тисячі центральних вулиць міст і сіл названі на честь кривавого большевицького керманича Лєніна. Загалом же в Україні у 20 разів більше вулиць, які носять імена діячів тоталітарного режиму, ніж названих на честь патріотів, які боролися за українську державність та вулиць, назви яких пов’язані з незалежністю України. Приміром, у Києві є вулиця Дзержинського, чотири вулиці Лєніна, вулиця Крупської, Антонова-Овсієнка, Блюхера, Бонч-Бруєвича, Бубнова, Вєтрова, Гавро, Мате Залки, Камєнєва, Уборевича, Картвелішвілі, Щорса, Щербакова, Якіра та ін. У столиці України стоять пам’ятники тому ж таки Лєніну, а також Щорсу, Мануїльському, учасникам антидержавного заколоту большевиків у січні 1918 року. Одна з центральних вулиць Донецька названа на честь організатора Голодомору 1932–1933 років Постишева, вулиця Постишева, а також вулиці Чубаря і Косіора (теж організатори Голодомору) є у Дніпропетровську, проспект Постишева – у Харкові.

Цей список можна продовжувати безкінечно… Більше того, в українських містах і зараз називають вулиці на честь діячів тоталітарного режиму. Так, 25 січня цього року Дніпропетровська міська рада своїм рішенням присвоїла одній з вулиць міста ім'я генерального секретаря ЦК КПРС Брежнєва! А чого варта червонопрапорна істерія, яку розгорнули «регіонали» та комуністи в минулому році.

Нинішній кримінально-олігархічний режим генетично пов'язаний з комуністичним окупаційним режимом: саме колишні компартійні та комсомольські функціонери, а також червоні директори незаконно привласнили собі фабрики і заводи на початку 1990-х років, ставши олігархами. Тому засудження комуністичної ідеології та заборона Компартії, а також системна десовєтизація України можливі лише після докорінної зміни влади в Україні. Багато що буде залежати від парламентських виборів у жовтні цього року: чи буде Україна залишатися під владою «колишніх», чи піде по шляху розвитку цивілізованих країн Європи.

Євген Костюк, кандидат історичних наук, Аналітична служба Всеукраїнського об’єднання «Свобода»



 Комментариев: 0  ::  Дата: 23 августа 2012   ::  Посмотрели: 15127  



Другие новости по теме




Добавить комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: (необязательно)

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить если не виден код
Введите код:


 (Ctrl + Enter)
Интервью

Група Світового Банку сприяє впровадженню індексного страхування в Україні


На цих та інших моментах під час семінару докладно зупинявся старший спеціаліст із фінансів, провідний експерт з індексного страхування Групи Світового Банку Шадрек Мапфумо.

Подробнее



Катерина ЛЕВЧЕНКО: «Міжнародне право розглядає сексуальне насильство під час війни як військовий злочин»


Торік на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації, що діє при ГО «Ла Страда-Україна», надійшло 38 292 дзвінка.

Подробнее



Олександр Слобожан: «Спроможні громади – сильна держава»


Виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан прокоментував результати виборів та дав оцінку перспективам формування об’єднаних територіальних громад.

Подробнее




Опрос
За какую партию вы проголосуете на местных выборах осенью 2015 года?

ПР
Оппозиционный блок
КПУ
НФ
Самопоміч
БПП-Солидарность
Радикальная партия Олега Ляшко
ВО Свобода
ВО Батькивщина
Правый сектор
УКРОП





Информер

Погода