Розпочалась подача документів ще на кілька посад до рибоохоронного патруля Азовського басейнового управління | Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації оголошено конкурс | Ветерани АТО отримають ліки безкоштовно | Учасникам бойових дій держава гарантує право на безоплатне санаторно-курортне лікування | Служба за контрактом – шлях до розбудови боєздатної армії | МЗС рекомендує громадянам України утриматися від відвідання Російської Федерації | В Херсоне работает анонимная консультация для больных наркоманией |
     
Еще
 
Эксклюзивный комментарий

Блоги
Афиша

Дивись Українське


Дивись Українське
Щонеділі о 20:00














Google+



Глобальна фінансова криза: як відповідають американські банки
Шикарна і просто написана стаття про фінансову кризу в США, а точніше її причини

Глобальна фінансова криза: як відповідають американські банки

Автор: Грегорі Перельман

(Грегорі Перельмана, керівника аналітичного підрозділу стратегічних бізнес-ініціатив кредитування малих бізнесів Wells Fargo Bank, який входить у ТОП-10 найбільших банків світу.Банківська сфера США)

Wells Fargo – один з найбільших банків за величиною фінансових активів, що входить до топ-четвірки комерційних банків США. Сумарний актив топ-четвірки банків складає близько $ 6 трлн доларів, що є близько 45 % від суми всіх банківських активів в країні. Це нетипова ситуація для американських банків, які традиційно були невеликих розмірів (на сьогодні в США все ще є більше ніж 7000 банків). Це зміни, які відбулися за останні 10-15 років. Коли я приєднався до команди Wells Fargo у 1998 році, банк був одним з найбільших банків країни – фінансові активи складали $ 90 млрд. і він вважався великим. Зараз його активи складають $ 1.2 трлн, а мережа банку нараховує 280 тис. працівників.

За останній рік банківська система США докорінно змінилась. З’явилось чотири явних лідери галузі. І багатьох турбує питання – чи потрібні державі чотири величезні фінансові установи, які стають непідконтрольними, адже якщо щось трапиться з банками, державі доведеться рятувати банки, щоб не постраждали тисячі їхніх клієнтів.

Компанія Wells Fargo була заснована в 1852 році у Сан-Франциско з метою перевезення золота. У 1849 золото було знайдено в Каліфорнії. Двоє чоловіків, Велс та Фарго, приїхали у Фан-Франциско для того, щоб організувати компанію. До речі, ці ж двоє також заснували компанію American Express (1850), яка існує і досі (вони були досить успішними організаторами).

До 1918 року мережа розширилась до 10 тис. відділень. В роки першої світової війни банк націоналізували, так як владі був потрібен національний оператор для перевезення товарів. Після чого компанія залишилась тільки з одним відділенням банку в Сан Франциско і мусила почати зростати знову.

Сьогодні мережа банків представлена у 39 штатах США. Ще три роки тому це була суто американська компанія тільки з двома закордонними офісами - в Гонконгу і Тайпей. В 2007 році компанія вийшла на ринок Англії.

Станом на 21.11.2009 сто двадцять чотири банки зазнали краху в цьому році. Кількість таких банків зростає постійно. На скільки це критично для банківської системи? Порівнюючи кількість банків-банкрутів під час інших криз, ці цифри не такі вже й вражаючі. У 80-х роках трапилась велика криза збережень та позик – S&L (Saving and Loans) crisis. Тоді провалились, тільки в одному 1989 році, більше п’яти сотень банків.Система банківського регулювання в США

У 1933 році збанкрутували 4 тис. банків. У цьому ж році адміністрація Рузвельта запровадила систему депозитного страхування. Після чого банківська сфера стала достатньо стабільною. Її почали називати «Індустрія 3-6-3». Чому? Базова модель банківської системи насправді є досить простою – банки беруть гроші і дають позики під відсотки. Вони беруть гроші під 3%, позичають іншим під 6% і після третьої години по обіді починають грати в гольф. Все достатньо просто, але це досить прибутковий і стабільний бізнес. І стабільним він був впродовж майже сорока років. Але це не означає, що ризики в банківській сфері зовсім зникли.

Завжди існували два основних ризики:Невідповідність строків надходження і виплат – банки позичали короткі гроші (депозити), а видавали позики на довгий час, через що потенційно і виникає криза ліквідності.Асиметрична інформація: «упереджений відбір», моральний ризик.

«Упереджений відбір» можна продемонструвати на роботі страхових компаній. Для страхової компанії найважливішою інформацією є стан здоров'я людини, що купує страховку, проте краще за саму цю особу ніхто не може знати про її стан. Тоді виникає специфічне явище, яке в економіці називається «упереджений відбір» (adverse selection). Це коли страхування вигідніше для певної категорії осіб, схильних використовувати страхові послуги частіше, ніж звичайно, знаючи про стан свого здоров'я та передбачаючи попит на майбутні медичні послуги. Отже, страхові внески для пацієнтів з більшим ризиком знецінюються, що призводить до перевикористання ними послуг страхової компанії. Водночас для пацієнтів з ризиком, нижчим за середній, має місце зворотне явище: вони відчувають, що переплачують за медичну страховку.

Хворим людям страхування потрібне більше. Якщо страхові компанії підвищать ціни на страхування, тоді тільки хворі страхуватимуть здоров’я, а страхові компанії будуть «заблоковані» хворими пацієнтами. Навколо цього питання сконцентровано чимало непорозумінь у реформі охорони здоров’я. Саме тому Конгрес США розглядає пропозицію зробити страхування обов’язковим для кожного, щоб уникнути ризику «упередженого відбору». Той, хто не робитиме страховий внесок – сплачуватиме штраф.

В банківській системі відбувається схожа ситуація. Коли стартував Інтернет, з’явилась компанія NextCard, яка першою запропонувала кредитні картки онлайн. Першими клієнтами нової послуги стали люди, які не мали змоги отримати кредит в інших фінансових компаніях. Але в кінці-кінців компанія провалились з величезним тріском. Після такого провалу жоден банк не бажав платити гроші за портфель кредитних карт цієї компанії. Тому що він був цілком сформований «упередженим відбором».

Моральний ризик – «загроза недобросовісності» (moral hazard). Ймовірність того, що після підписування контракту одна з сторін змінить свою поведінку.

Це побічна дія. Для банківської сфери це означає, що банки не можуть проконтролювати дії того, хто позичив гроші. Коли будівельна компанія бере позику $ 10 тис. в банку, то банк не спроможний проконтролювати дії компанії та переконатися в тому, що вони дійсно вклали гроші в будівництво, а не спустили їх в Лас-Вегасі.Це базові проблеми банківської системи.Ставка федеральних фондів. Кожен долар депозиту повинен бути підкріплений готівкою у резерві, який знаходиться на балансі центрального банку (Federal Reserve). Така можливість банку своєчасно і повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов’язань визначає ліквідність. Політика регулювання вимагає, щоб кожен банк мав 10% готівки у резерві відповідно до поточних рахунків. Що станеться, якщо банк матиме менше, наприклад 9%? Йому доведеться позичати гроші у іншого банка. Такі відносини (позички) – це ринок між банками (fed funds) і процентна ставка визначається центральним банком. Таким чином, найнижча процентна ставка, з якою банки можуть позичати гроші на короткий час, регулюється центральною резервною системою (центральним банком).

Якщо поглянути на рис. 2, то можна побачити, що починаючи з 60-х років процентна ставка США почала зростати. Це, в основному, відбувалось через державний дефіцит, який був спричинений війною у В’єтнамі. Вести війну – це надзвичайно дорого для держави. Держава почала брати все більше і більше грошей і, таким чином, витіснила частину приватних позичальників з ринку.

У 1973 році трапилась нафтова криза. Почалась інфляція, процентна ставка зростала. Далі був інший шок - іранська революція 1979 року. Процентна ставка знову піднялась.

Комерційні банки є бізнес-установами і повинні приносити прибуток своїм власникам. У часи капіталізму вигравати можна завдяки інноваціям – новим продуктам та новим шляхам ведення бізнесу.

Дехто говорить, що ця фінансова криза трапилась через те, що кредитно неспроможні люди (subprime borrowers) позичали гроші для того, щоб купити будинки в Америці. Загальний ринок такої іпотеки склав приблизно один трильйон доларів, а загальна банкова система Сполучених Штатів – близько 14 трильйонів доларів, при чому не всі позички до кредитно неспроможних йшли через банківську систему. Кредитування ненадійних позицальників - це дійсно серйозна проблема, але зовсім не є основною причиною світової фінансової кризи.

Під впливом інфляції (система невідповідності інфляції та депозитних ставок) та дерегуляції банківської системи в Сполучиних Штатах в 1980х роках, почала складатися так звана «паралельна банкова система». Припустимо, що інфляція складає 16%, а вкладник, поклавши гроші в банк, отримує тільки 3%. Звісно, що тут існує невідповідність. Якщо фінансовому менеджеру доручили зберігати гроші компанії, що виділені на конкретний проект, і на який потрібно, наприклад 3-5 років, то він думає над тим, як зберегти капітал компанії та його купівну спроможність. Вклавши гроші в банк, існує загроза, що через інфляцію накопичення за ці роки не будуть нічого варті для повноцінного виконання проекту, оскільки гроші втрачають цінність. Скажімо сьогодні за мільйон доларів можна закінчити проект, але не факт, що можна буде це зробити через три роки. За таких умов керівники фінансових підрозділів почали вкладати тимчасово вільні фінансові ресурси не в комерційні банки, а в інші фінансові установи, які могли гарантувати захист від інфляції.

Якщо є попит на продукт/послугу, то хтось обов’язково це помічає та бере ініціативу у свої руки. Так, вкінці 70-х – на початку 80-х років, з’явились пайові інвестиційні фонди, які вкладали гроші в цінні папери промислових компаній. А ті, в свою чергу, виплачували проценти, які перевищували рівень інфляції. Коли Рональд Рейган прийшов до влади, він впровадив серйозні інновації в економічній політиці. Він переконав Конгрес прийняти серію знижень податкових ставок і посилив політику дерегуляції – банкам надали можливість вкладати капітал в ті бізнеси, які вважали за потрібне.

В 50-х, 60-х роках багато галузей перебували під сильним натиском регуляторної політики держави. Вперше я летів до Америки авіалініями Pan American. Це був один найкращих американських авіаперевізників. Обід в літаку був подібний до обіду в ресторані. Ціни на квитки були зафіксовані державою, тому компанії не могли конкурувати в ціні. То ж вони знаходили нові можливості і конкурувати за рахунок вдосконалення сервісу. Компанії приваблювали клієнтів своїм сервісом.

У 60-х -70-х роках комерційні банки дарувати своїм клієнтам подарунки, щоб привабити нових клієнтів. Це були тостери, радіо… Через такі подарунки банки шукали конкурентну перевагу.

Фінансові інновації

Політика Рейгана відкрила перед банківським бізнесом нові можливості. Банки могли робити все так, як самі того бажали. І коли вони почали втрачати своїх клієнтів через те, що ті купували фінансові продукти за межами банківської системи (наприклад в інвестиційних фондах), то банки почали шукати можливість розвивати новий бізнес. Так у 70-х та 80-х роках почав інтенсивно розвиватись банківський споживчий ринок. Стали популярними кредитні картки.

Обслуговувати споживачів за усталеною моделлю вже було неможливо. Адже коли компанія позичає мільйон доларів, то має подавати декларацію про доходи, історію доходів, бізнес-план. Банк витрачає значний час і ресурси, щоб перевірити таку інформацію. Простий споживач бере позику у тисячу доларів і при цьому традиційний банківський підхід вже на працює оскільки перевіряти кожного клієнта банку невигідно. Банки почали використовувати, так званий, кредитний скоринг - систему автоматизованої оцінки позичальників (кредитних ризиків).

Розвиток кредитного скорингу почався у 60-х роках. Тоді одна компанія (Fair Isaac) почала розвивати статичний підхід для оцінки кредитоспроможності позичальника. Метод полягає у зборі великої кількості даних про особу, яка бажає взяти кредит. Бажаючих отримати кредит багато, тому працювати доводилося з величезним масивом даних.

Інша нова модель в банківській справі - надання банківських кредитів із наступним їх перепродажем (originate to distribute model of banking). Ця фінансова інновація виявилась в появі іпотечних цінних паперів у 70-80х роках. Іпотечні цінні папери – ІЦП (mortgage backed securities), є окремим випадком ABS (asset backed securities). ABS - цінні папери, які дають їхнім власникам право на одержання грошових надходжень від певного набору активів. У випадку ІЦП, активи - це право вимагати за іпотечними кредитами, забезпечених заставою об’єктів нерухомості.

Кредит-скорингові моделі були спочатку розвинені суто для споживчого рівня. Погляньмо на малий бізнес у 90-ті роки. Тоді ніхто не звертав уваги на потреби малого бізнесу. Якщо власник малого бізнесу потребував позику у $ 15 тиc. чи менше, банки їм відмовляли. Для них це було занадто дорого та ризиковано. Тоді власники малого бізнесу мали позичати гроші у друзів, знайомих та інших. Малий бізнес був поза банківською сферою.

У 1995 році все змінилось. Ми повірили в те, що власник малого бізнесу, на якого працюють 3-5 робітників, насправді поводиться як простий споживач. Тому модель для споживачів можна було злегка видозмінити та пристосувати для малого бізнесу. Це спрацювало. Wells Fargo Bank став першим банком, який адаптував споживчу модель для малого бізнесу. Справа виявилась прибутковою і бізнес пішов вгору.

До 1999 року портфель банку складав $ 3 млрд. У 2000-2002 роках інноваційну модель Wells Fargo перейняли інші банки, але ми і досі залишались найбільшими. Бізнес інтенсивно розвивався - відкривались філії в Канаді, Англії. Проте це відбувалось тільки до певного моменту. Що ж сталось? Ми дивились назад. А насправді неможливо рухатись вперед і при цьому постійно обертатись назад. Кредитний скоринг поступово став непрогнозованим. Навіть, якщо людина поводилась добре в минулому, то це зовсім не означало, що вона поводитиметься так і в майбутньому.

Банківська система опинилась перед потребою повного перегляду моделі поведінки. Це означає, що частина банків перестала давати позики. За останній рік кредит для споживачів впав на 15 %. Слід зазначити, що він, за останні 70 років, ніколи не падав до цього моменту в США. Загальний розмір споживчої заборгованосі досяг 12 трильйонів долларів, що майже досягає за розміром валовий продукт всієї країни. Економісти вважають такий рівень зависоким і очікують його зниження. Це означає що значна частина цінних паперів (MBS), які підтримувалися грошовими потоками, що забезпечині споживчою заборгованостю, втратили свою цінність. Такі папери, в свою чергу, сладали значну частину фінансових активів не тільки комерційних банків, а також інших фінансових компаній в основному інвестиційних банків, фондів хеджування, страхових компаній і т.д. Деякі з них – Bear Stearns, Lehman Brothers, Merrill Lynch - сьогодні вже не існують як незалежні компанії.

Основною проблемою для них стала відсутність ліквідності під час кризи, тому що вони фінансували свої активи «короткими» позиками – в основному через repo-ринок* з інвестиційними фондами. Під час кризи ніхто не захотів перефінансовувати їхні активи, оскільки не було достовірної інформації про їхню вартість. Комерційні банки також втратили частину активів, але вони не мали проблеми з ліквідністю, оскільки значна частина пасивів фінансувалася депозитами, а вони, в свою чергу, були застраховані державою.Як тільки криза поглибилася в звязку з банкрутсвом інвестиційного банку Lehman Brothers, держава (міністерство фінансів) втрутилася і підвищила гарантування всіх депозитів з 100 тис. до 250 тис. долларів. Таким чином, основна «офіційна» банківська система була захищена від паніки, але робота «паралельної» банковської системи (інвестиційніх банків, інвестиційних фондіви, фондів хеджування і т.д.) повністю завмерла. Оскільки всі фінансові компанії в сучасній світовій економіці глибоко взаємопов’язані, постачання кредиту до всіх установ, фінансових і не фінансових, на якийсь час практично зупинилося. Центральна резервна система (центральний банк США) повинна була втрутитися і вперше, з часів Великої Депресії, напряму фінансувати американську економіку. За декілька місяців в кінці 2008 року активи центрального банку подвоїлися – з одного до двох трильйонів долларів.

Отож початком світової фінанвої кризи стала криза американського іпотечного ринку, спричинена масовою безконтрольною видачею високо ризикованих позик, де ймовірність повної виплати нижча ніж в інших категоріях позик. Вони видавалися людям, що час від часу мають проблеми з виплатами, або з поганою кредитною історією.

Видача високоризикованих кредитів почалась в середині 90-х років з метою полегшення купівлі житла для споживачів, особливо з низьким рівнем доходів. У 2005-2006 роках ринок субстандартних кредитів дуже розширився, що й призвело, спочатку до локальної іпотечної кризи, а потім і до світової кризи ліквідності.

У 2007 році в США почалась іпотечна криза, а вже у 2008 році вона переросла у фінансовий колапс. Фінансова система США остаточно заморозилась у вересні 2008 року, коли Lehman Brothers Holdings, Inc., американський інвестиційний банк, оголосив себе банкрутом. Після чого найбільший колапс в економіці США з часів Великої Депресії 1930-х років потяг за собою масштабну кризу світової економіки.

Криза та очікувані рішення

Нинішня криза є результатом банківської паніки, але вона сталася на оптовому міжбанківському ринку, а не на роздрібному банківському ринку депозитів.

Паралельна банківська сфера почала розвиватися з 1970-х років і в середині 2000-го року майже половина американської економіки була "в кредитах".

Паралельна банківська сфера не регулювалася державними установами і використовувала дуже високе співвідношення між позиковими і власними коштами – у відношенні 30 одиниць боргу на 1 одиницю капіталу (проти 10 до 1 відношення у традиційних банків).

Під час кризи фінансові компанії з такими пасивами повністю втратили ліквідність і не змогли фінансувати свої активи.



 Комментариев: 0  ::  Дата: 16 декабря 2009   ::  Посмотрели: 1566  






Добавить комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: (необязательно)

Код:
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить если не виден код
Введите код:


 (Ctrl + Enter)